Методична проблема на 2024-2029 р.р.

«Підвищення професійної майстерності педагогів щодо формування компетентності безпечної поведінки у дітей дошкільного віку»

Актуальність методичної проблеми

Дитина, її життя і здоров’я – найвища цінність держави. Тож захистити її від можливих небезпек і навчити безпечно взаємодіяти з довкіллям – одне з провідних завдань,  визначених у  законах України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства в сім’ї», Конвенції ООН «Про права дитини».

Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмованих дітей внаслідок несформованих навичок користування предметами, речами, поведінки з незнайомими людьми, у природному довкіллі та в різних ситуаціях, постала потреба в систематичній роботі з дошкільниками, аби виробити в їхній свідомості стереотипи щодо безпеки в життєвому середовищі.

Безпека життєдіяльності дитини – це формування у неї свідомого ставлення до збереження особистого життя здоров’я шляхом надання теоретичних знань, практичних умінь, вправляння у практичних ситуаціях.

Формування відповідального ставлення до власної безпеки має відбуватися на всіх етапах життя людини, а розпочинати його варто з раннього дитинства. Дорослі (педагоги, батьки) основну свою місію здебільшого вбачають у тому, щоб захищати та оберігати дитину, але дуже важливо – підготувати її саму до реального життя, насиченого різними подіями, зустрічами, ситуаціями, подекуди небезпечними. Тобто навчити дитину безпечно поводитись самостійно у довкіллі (предметному, природному, соціальному).

Тож охорона та зміцнення здоров’я, безпека дітей мають стати головною стратегією, пріоритетом у роботі закладу дошкільної освіти. Тільки завдяки спільним зусиллям педагогів, психологів, медиків, батьків у справі охорони життя і збереження здоров’я дошкільнят можна не тільки захистити їх від небезпеки, а й закласти основи безпечної поведінки, підгодувати до подальшого шкільного, більш самостійного життя.

Очікуваний результат

  1. Підвищення професійної компетентності, творчого потенціалу педагогів Використання набутого досвіду на практиці.
  2. Залучення педагогів до інноваційної діяльності.
  3. Упровадження й використання досягнень психолого-педагогічної науки.
  4. Творча самореалізація педагогічних працівників, виявлення своїх професійних і творчих можливостей.
  5.  Створення психологічних, моральних та матеріальних умов для отримання якісної освіти кожним здобувачем освіти.
  6. Індивідуалізація освітнього процесу.
  7.  Підвищення рівня сформованості життєвих компетентностей у дошкільників.
  8.  Інтегрування суспільного та родинного виховання з проблем безпеки життєдіяльності дитини.
  9. Надання якісних освітніх послуг.



«Валеологічна компетентність дітей дошкільного віку як умова збереження і зміцнення їхнього здоров’я»

Актуальність методичної проблеми

В умовах модернізації  сучасної освіти  найважливішим завдання  освіти є  забезпечення повноцінного розвитку підростаючого покоління, охорона та зміцнення їхнього здоров’я,  як неодмінної умови формування особистості, активного  громадянина України. Про це зазначається в основних державних документах: Законі України «Про дошкільну освіту», Законі України «Про освіту», Концепції дошкільного виховання України, Базовому компоненті дошкільної освіти  України, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року,  Освітній програмі для дітей від 2 до 7 років «Дитина».

У Базовому компоненті дошкільної освіти  розділу освітньої лінії «Особистість дитини» говориться  про необхідність формування у дитини усвідомленого ставлення до здоров’я,  як до цінності, його значення для повноцінної життєдіяльності, необхідність оволодіння елементарними знаннями про основні чинники збереження здоров’я.

Основи здоров’я закладаються в ранньому дитинства,  збереження, зміцнення та примноження здоров’я кожного малюка є пріоритетним завданням суспільства, родини та закладу освіти. Як відомо, дитина проводить у  ЗДО багато часу й її здоров’я значною мірою залежить від умов, у яких вона перебуває. Педагоги-дошкільники повинні орієнтуватися в особливостях кожного вікового періоду життя дитини, визначати  потреби дитячого організму щодо режиму дня, організації дитячої діяльності й організації ефективного життєвого простору дітей дошкільного віку, оптимізуючи свою педагогічну технологію, яка забезпечить збереження, зміцнення та примноження фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я малюків. Головне завдання  дорослих - сформувати в дитині  базові якості особистості й бути компетентною відповідно своїх вікових можливостей, навчити дітей відповідально ставитись  до власного здоров’я, знати і  берегти своє здоров'я.

Проте в сучасних умовах існують деякі негативні проблеми у системі дошкільної освіти щодо формування валеологічної компетентності у дітей, а саме:

  1. Педагоги розглядають здоров’я з точки зору фізичної складової не беручи до уваги соціально-психологічну і моральну.
  2. Педагоги володіють валеологічними знаннями фрагментарно.
  3.  Низький рівень мотивації на збереження і зміцнення здоров’я дітей та батьків.
  4.  Недостатнє оснащення методичної, матеріально-технічної, інформаційної бази ЗДО.

         Тому вкрай актуальним є необхідність удосконалення процесу збереження, зміцнення та примноження здоров’я, формування культури здорового способу життя в процесі індивідуального розвитку.




Очікуваний результат

  1. Удосконалення професійної компетентності педагогів, підвищення теоретичного й загальнокультурного рівня, психолого-педагогічної підготовки та професійної майстерності.
  2. Запровадження освітніх технологій, спрямованих на формування валеологічної компетентності дітей дошкільного віку.
  3. Підвищення рівня фізичного, духовного здоров’я, психологічного та соціального благополуччя шляхом пріоритетності здорового способу життя, як основного чинника відновлення здоров’я, його збереження і зміцнення.
  4. Сформована позитивна мотивація на здоровий спосіб життя.
  5. Оновлення змісту освіти за рахунок впровадження комплексних програм.
  6. Створення   освітніх  середовищ, що сприяє збереженню  і зміцненню здоров’я дітей, формування у дітей позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.
  7. Підвищення рівня знань батьків про здоров'я людини і спосіб життя.