Методична проблема на 2024-2029 р.р.
«Підвищення професійної майстерності педагогів щодо формування компетентності безпечної поведінки у дітей дошкільного віку»
Актуальність методичної проблеми
Дитина, її життя і здоров’я – найвища цінність держави. Тож захистити її від можливих небезпек і навчити безпечно взаємодіяти з довкіллям – одне з провідних завдань, визначених у законах України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства в сім’ї», Конвенції ООН «Про права дитини».
Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмованих дітей внаслідок несформованих навичок користування предметами, речами, поведінки з незнайомими людьми, у природному довкіллі та в різних ситуаціях, постала потреба в систематичній роботі з дошкільниками, аби виробити в їхній свідомості стереотипи щодо безпеки в життєвому середовищі.
Безпека життєдіяльності дитини – це формування у неї свідомого ставлення до збереження особистого життя здоров’я шляхом надання теоретичних знань, практичних умінь, вправляння у практичних ситуаціях.
Формування відповідального ставлення до власної безпеки має відбуватися на всіх етапах життя людини, а розпочинати його варто з раннього дитинства. Дорослі (педагоги, батьки) основну свою місію здебільшого вбачають у тому, щоб захищати та оберігати дитину, але дуже важливо – підготувати її саму до реального життя, насиченого різними подіями, зустрічами, ситуаціями, подекуди небезпечними. Тобто навчити дитину безпечно поводитись самостійно у довкіллі (предметному, природному, соціальному).
Тож охорона та зміцнення здоров’я, безпека дітей мають стати головною стратегією, пріоритетом у роботі закладу дошкільної освіти. Тільки завдяки спільним зусиллям педагогів, психологів, медиків, батьків у справі охорони життя і збереження здоров’я дошкільнят можна не тільки захистити їх від небезпеки, а й закласти основи безпечної поведінки, підгодувати до подальшого шкільного, більш самостійного життя.
Очікуваний результат
- Підвищення професійної компетентності, творчого потенціалу педагогів Використання набутого досвіду на практиці.
- Залучення педагогів до інноваційної діяльності.
- Упровадження й використання досягнень психолого-педагогічної науки.
- Творча самореалізація педагогічних працівників, виявлення своїх професійних і творчих можливостей.
- Створення психологічних, моральних та матеріальних умов для отримання якісної освіти кожним здобувачем освіти.
- Індивідуалізація освітнього процесу.
- Підвищення рівня сформованості життєвих компетентностей у дошкільників.
- Інтегрування суспільного та родинного виховання з проблем безпеки життєдіяльності дитини.
- Надання якісних освітніх послуг.
«Валеологічна компетентність дітей дошкільного віку як умова збереження і зміцнення їхнього здоров’я»
Актуальність методичної проблеми
В умовах модернізації сучасної освіти найважливішим завдання освіти є забезпечення повноцінного розвитку підростаючого покоління, охорона та зміцнення їхнього здоров’я, як неодмінної умови формування особистості, активного громадянина України. Про це зазначається в основних державних документах: Законі України «Про дошкільну освіту», Законі України «Про освіту», Концепції дошкільного виховання України, Базовому компоненті дошкільної освіти України, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Освітній програмі для дітей від 2 до 7 років «Дитина».
У Базовому компоненті дошкільної освіти розділу освітньої лінії «Особистість дитини» говориться про необхідність формування у дитини усвідомленого ставлення до здоров’я, як до цінності, його значення для повноцінної життєдіяльності, необхідність оволодіння елементарними знаннями про основні чинники збереження здоров’я.
Основи здоров’я закладаються в ранньому дитинства, збереження, зміцнення та примноження здоров’я кожного малюка є пріоритетним завданням суспільства, родини та закладу освіти. Як відомо, дитина проводить у ЗДО багато часу й її здоров’я значною мірою залежить від умов, у яких вона перебуває. Педагоги-дошкільники повинні орієнтуватися в особливостях кожного вікового періоду життя дитини, визначати потреби дитячого організму щодо режиму дня, організації дитячої діяльності й організації ефективного життєвого простору дітей дошкільного віку, оптимізуючи свою педагогічну технологію, яка забезпечить збереження, зміцнення та примноження фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я малюків. Головне завдання дорослих - сформувати в дитині базові якості особистості й бути компетентною відповідно своїх вікових можливостей, навчити дітей відповідально ставитись до власного здоров’я, знати і берегти своє здоров'я.
Проте в сучасних умовах існують деякі негативні проблеми у системі дошкільної освіти щодо формування валеологічної компетентності у дітей, а саме:
- Педагоги розглядають здоров’я з точки зору фізичної складової не беручи до уваги соціально-психологічну і моральну.
- Педагоги володіють валеологічними знаннями фрагментарно.
- Низький рівень мотивації на збереження і зміцнення здоров’я дітей та батьків.
- Недостатнє оснащення методичної, матеріально-технічної, інформаційної бази ЗДО.
Тому вкрай актуальним є необхідність удосконалення процесу збереження, зміцнення та примноження здоров’я, формування культури здорового способу життя в процесі індивідуального розвитку.
Очікуваний результат
- Удосконалення професійної компетентності педагогів, підвищення теоретичного й загальнокультурного рівня, психолого-педагогічної підготовки та професійної майстерності.
- Запровадження освітніх технологій, спрямованих на формування валеологічної компетентності дітей дошкільного віку.
- Підвищення рівня фізичного, духовного здоров’я, психологічного та соціального благополуччя шляхом пріоритетності здорового способу життя, як основного чинника відновлення здоров’я, його збереження і зміцнення.
- Сформована позитивна мотивація на здоровий спосіб життя.
- Оновлення змісту освіти за рахунок впровадження комплексних програм.
- Створення освітніх середовищ, що сприяє збереженню і зміцненню здоров’я дітей, формування у дітей позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.
- Підвищення рівня знань батьків про здоров'я людини і спосіб життя.
